Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя, або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Батьки-вихователі – особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання – до досягнення 23-річного віку.
Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок.
Орган, що ухвалив рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, позачергово надає батькам-вихователям індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру за нормами, встановленими законодавством.
Надане в користування житлове приміщення повинне бути обладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку, перелік яких визначається органом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу.
За вихованцями зберігаються пільги та державні гарантії, встановлені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи.
Кандидати у батьки-вихователі подають до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу установлений перелік документів.
Батьки-вихователі в обов’язковому порядку проходять курс підготовки (один раз на два роки), проведення якого забезпечують обласні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за програмою, затвердженою наказом центрального органу виконавчої влади з питань сім’ї, дітей та молоді.
Фінансування дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рахунок видатків державного бюджету.