Шановна Алло Вікторівно!
              Пройшов тиждень, як ми повернулися з Черкас з проекту «Осіння школа», але досі під враженням. Хочеться подякувати Мережі нідерландських благодійних фондів для Центральної та Східної Європи, Карпатському фонду України, Черкаському обласному відділенню Дитячого фонду України і Вам особисто за ту величезну роботу, яку Ви провели задля того, щоб цей захід відбувся саме на такому високому рівні. Скільки любові до дітей, тактовності і розуміння по відношенню до прийомних батьків та батьків-вихователів, наполегливої праці та високого професіоналізму!!!
                Зібравши наші сім’ї разом (батьки, прийомні та біологічні діти), Ви надали нам можливість поспілкуватися, поділитися один з одним своїми проблемами і порадуватись своїми успіхами у вихованні дітей, повчитись один у одного, а головне - Ви підтримали і надихнули нас. Діти мали можливість спілкуватись з такими ж самими дітьми, як і вони - колишніми вихованцями дитячих будинків. До речі, до цього проекту вони стидалися цього і тільки завдяки тій атмосфері любові і добра, якою вони були оточені, діти сміливо і без комплексів ділилися один з одним і навіть з дорослими про чудові зміни в їхньому житті після того, як вони потрапили у вже свої сім’ї. Ця школа додала їм впевненості у собі, підняла їхню самооцінку. А якою радістю світилися їхні очі під час прогулянок і катання на атракціонах у парку, екскурсії по зоопарку, під час різноманітних конкурсів і змагань! Жодну дитину не було обділено увагою, жоден тато і мама не лишилися осторонь! Всі змагалися, грали, танцювали, сміялися. Кожна дитина відчула гордість за своїх батьків, а батьки пишалися своїми дітьми! Адже вся атмосфера сприяла розкриттю всіх здібностей і талантів наших дітей. Як цікаво було спостерігати за їхньою поведінкою на дискотеках, коли діти, які раніше стояли осторонь і їх не можна було вмовити навіть підійти ближче, самі почали запрошувати на танець інших дітей і навіть чужих татусів і мам!
                 Алло Вікторівно, Ви та Ваші чудові дівчата (хай вибачать мені за таку фамільярність) Інна, Віка, Даша — зробили неможливе. Ви примусили нас забути хоч на короткий час про всю хатню роботу, прання, уроки і разом з дітьми поринути у світ дитинства: малювати, майструвати, клеїти, співати, танцювати, говорити скоромовки, відгадувати загадки, ставати казковими героями у казках. Скільки подарунків отримали діти! І навіть тут були враховані інтереси кожної дитини (чи це - м’яка іграшка для дівчинки, чи шахи - для хлопчика…).
                  Не залишилося поза увагою і те, що деякі батьки приїхали у Черкаси трохи розгубленими і втомленими, адже виховання дітей - нелегка справа. Але якими відпочившими, впевненими і сповненими сил та гідності вони поверталися додому!
                                           Шановна Алло Вікторівно!
                  Ви не тільки провели важливий захід - „Осінню школу”, Ви надали нам унікальну
можливість нявчатися і відпочивати одночасно з нашими дітьми. „Осіння школа” ще більше згуртувала наші сім’ї, а дітям подарувала свято . Де б і коли іще ми мали таку унікальну можливість!? До цього — ніде, жодна інша громадська організація в області не переймається проблемами батьків, які взяли до себе дітей з дитячих будинків. Завдяки (Вам та прийомному батькові Гладуну Олегу Миколайовичу активізовано роботу Асоціації «Родина для дитини», яка повинна і буде захищати наші права та інтереси.
                   Ми дуже Вам вдячні за надану нам можливість бути „учнями школи”.
                   Зі свого боку хочемо завірити Вас, що у разі, коли Вам буде потрібна наша допомога, наша сім’я завжди буде рада такій можливості.

З великою повагою до Вас і до Вашої справи
Сім’я Святеликів (м. Канів): Тетяна Вікторівна, Володимир Іванович, Юля і Ігорьок, Ірочка, Спартак і Серьожа
 

                                                           Лист подяки
Карпатському фонду України, Мережі нідерландських благодійних фондів для Центральної та Східної Європи, Черкаському обласному відділенню Дитячого фонду України за надану можливість батькам і дітям у змістовному відпочинку, спілкуванні, обміну досвідом. Все, що відбувалося під час проведення «Осінньої школи» - є безцінним у подальшому вихованні дітей і у формуванні гідного громадянина України.
           Екскурсії, ігри, тренінги, дискотеки, харчування – все було на належному та високому рівні.
            Прекрасно працювали і організатори проекту «Осінньої школи» - працівники Черкаського обласного відділення Дитячого фонду України – Вікторія Кондакова та Інна Романенко. І особлива подяка завжди усміхненій, по-материнськи турботливій жінці, голові Черкаського обласного відділення Дитячого фонду України, керівнику проекту «Осіння школа» Бучковській Аллі Вікторівні.
             Ви подарували нам радість і наповнили наше життя щастям. Ми любимо вас і цінуємо. Ми вдячні Вам за все, що Ви робите для людей, змінюючи їхнє життя. Ми щасливі буди частинкою Вашого життя. І спасибі, що Ви – нашого життя.
             Виховання дітей – це важлива, але водночас справа нелегка, тому що потребує повсякденного, повсякчасного піклування і уваги.
А виховання дітей, позбавлених батьківського піклування з народження, чи тих, що тривалий час перебували в дитячих будинках чи інтернатних закладах (яких в Україні ще чимало), - це праця сповнена віддачі себе дітям, тому що по-іншому неможливо. От саме тому такі проекти надзвичайно необхідні для прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу.
            Велика вдячність Вам за турботу і небайдужість до долі дітей. Нехай Боже благословення збагачує Вас і приносить радість.

Прийомна сім’я Гладун Олега та Валентини,
Черкаського р-ну
с. Руська Поляна
т. 34 44 69
м.т. 093 299 75 61
 

                                            Шановна Алло Вікторівно!
              Ми – дитячий будинок сімейного типу Рудників, що проживає в с. Громи Уманського р-ну, вул.50-річчя Жовтня, будинок №39 хочемо подякувати Вам особисто, а також Мережі нідерландських благодійних фондів для Центральної та Східної Європи, Карпатському фонду України та Черкаському обласному відділенню Дитячого фонду України за організацію та проведення „Осінньої школи для прийомних сімей».
             Я особисто і мої діти-вихованці надзвичайно вдячні Вам за турботу, за організований для нас відпочинок, як фізичний так і психологічний.
            Робота „осінньої школи” була дуже гарно організована, ми не відчували дискомфорту - ні в проживанні, ні в харчуванні, ні в дозвіллі. Подяка за цікаві конкурси, за велику кількість подарунків, за дискотеки. Звичайно, що все це не могло відбутися без відповідного фінансування, яке здійснювала Мережа нідерландських благодійних фондів для Центральної та Східної Європи. Тому і цьому фонду низький уклін. Я особисто вважаю, що вкладання в діток, а особливо в дітей-сиріт, коштів, любові, турботи є найперспективнішою справою. Я дуже радий, що ми всі це добре розуміємо.
             Відбувалося живе спілкування, як для дорослих, так і дітей, а воно нам таке необхідне, адже зібралися однодумці. Всі мали змогу поділитися своїми досягненнями та проблемами. Порадіти за наших діток, за їхні успіхи, отримати поради для різних життєвих ситуацій.
Наші діти після такого відпочинку стали ще радіснішими, а що може бути кращим, чим радісні, усміхнені обличчя наших діток, і заради цього варто жити.
              А ще ми вдячні, що Ви знайшли можливість, щоб на заключному „осінньому балу” були присутні не тільки діти-учасники „осінньої школи”, а всі діти нашого ДБСТ, і вони не були обділені увагою. Немає меж для радості дітей від того, що вони стали козаками.
             Отож іще раз і ще раз ми дякуємо Вам та Вашим помічникам, адже Ви з самого ранку і до пізнього вечора були разом з нами, переймалися кожним учасником “осінньої школи”. Хочемо побажати всім: Черкаському обласному відділенню Дитячого фонду України, Карпатському фонду України, Мережі нідерландських благодійних фондів для Центральної та Східної Європи, особисто Аллі Вікторівні Бучковській міцного здоров’я, наснаги, успіхів у Вашій благородній праці. Щасти Вам!

З повагою ДБСТ Рудників

             Ми хотіли б винести велику подяку Мережі нідерландських благодійних фондів для Центральної та Східної Європи, а також Карпатському фонду України за те, що вони допомогли Черкаському обласному відділенню Дитячого фонду України створити такий чудовий проект, як «Осіння школа для прийомних сімей». Велика подяка голові ЧОВДФУ Бучковській Аллі Вікторівні і всім тим, хто приймав участь у створенні цього проекту, за ці прекрасні і чудові дні, які ми провели разом. Нашій родині було дуже приємно вперше брати участь в такому проекті. Незважаючи на наш невеликий досвід, ми були приємно вражені цим «святом осені».
               Насамперед вразило те, як об’єдналося стільки людей, різних за віком, фахом в велику родину і водночас переживали одне за одного маленькі перемоги кожного з нас. Ці дні були дуже цікаві і несхожі один на один і миттю пролетіли барвистою осінню в наших серцях.
               Ми змогли поділитися досвідом та проблемами, які виникають в прийомних сім’ях. Були дуже цікаві тренінги, в яких ми брали участь, а наші діти найшли нових друзів і були дуже задоволені тим часом, який вони провели з такою великою родиною.

З великою повагою

сім’я Шевцових

Кажуть, що Земля обертається навколо Сонця, та це не так. Насправді вона обертається навколо дітей. Це вони: маленькі і не дуже, біляві і чорняві, слухняні і бешкетники – є центром Всесвіту. Це задля них дорослі здійснюють найнеймовірніші проекти, втілюючи дитячі мрії. Саме так почуваються всі, хто мав нагоду співпрацювати з Дитячим фондом України.
20 грудня 2008 року представники фонду нам, учням Золотоніської санаторної школи-інтернату, уже вкотре подарували казку. Того дня у Черкасах у Палаці молоді відбулося свято до Дня Святого Миколая. Кілька сотень дітей з різних куточків нашої області з’їхалися сюди, щоб стати учасниками або глядачами святкового концерту. Нам пощастило найбільше, адже саме нам довірили підготовку та проведення свята. А Миколаєм був… Здогадалися? Саме так, роль Святого зіграв наш директор Сергій Михайлович Жиденко. Ще й як зіграв! Срібна борода, приголомшливий костюм та посох прикрашали його і робили величним і водночас святковим. Щирості Сергія Михайловича позаздрили б найкращі актори з найвідоміших театрів світу.

Мені поталанило бути ведучою того концерту. Скажу відверто, дізнавшись, що в залі буде близько чотирьох сотень глядачів, спершу злякалася, а потім сказала собі: « Аліно, вони такі ж діти, як і ти. Чого вони чекають? Твоєї щирості, твого розуміння… Просто залишайся сама собою.» Здається, у мене вийшло. Я піднялася на сцену, побачила перед собою кілька сотень дитячих оченят, і страх зник, розчинився у вирі оплесків. Ангельські крила, що були у мене за спиною (адже я була ведучою-ангелом) підняли мене високо-високо над буденністю і понесли у дивовижну казку, ім’я якій «Дитинство». Потім був виступ наших маленьких ангелят, таких ніжних і щирих, що якоїсь миті мені здалося, що сам Бог тримає їх за руки.
Не обійшлося на святі і без чортика. Звали його Архипком, а зіграла роль наша одинадцятикласниця Олена Сімійон. Її енергія враз запалила усіх хлопчиків та дівчаток , і юна артистка ледь втримувала навалу тих, хто бажав взяти участь у нехитрих конкурсах. Шквал оплесків глядачів викликали виступи вокаліста Юрія Загребельного та учасника проекту «Танцюю для тебе» Олександра Гладуна.
А потім буди вітання від Алли Вікторівни Бучківської, Олександра Трохимовича Романенка, депутатів обласної ради і солодкі дарунки усім учасникам та глядачам концерту від Святого Миколая. День пройшов на «Ура! ». Враження від нього в усіх були різні, але зрештою усі вони сходилися на одному: « Клас! ».

Таке можна було почути, просто пройшовши крізь натовп щасливих дітей, очі яких виблискували радістю та надзвичайним захопленням. Того дня усі, хто був на святі, повірили в диво.
А трохи згодом, коли ми, стомлені, але щасливі, поверталися до рідної Золотоноші, я підслухала розмову моїх молодших друзів:
– Кажуть, що солодощі, які нам подарували, приніс справжній Святий Миколай, – почала розмову Іринка.
– А я чув, що це подарунки від Дитячого фонду, – зауважив Ромчик.
- А ми взяли автографи у Олександра Гладуна, – в один голос заявили Юля та Іра.
- Я так хвилювалася, коли виходила на сцену, а потім побачила посмішку Віри Іванівни і …, – не встигла договорити Аня, як її перебила Даринка:
- А якась тьотя захотіла сфотографуватися зі мною.
- А мені знову захотілося стати маленькою, щоб вірити в Діда Мороза, Святого Миколая і в те, що все буде добре, – розмірковував чортик Архипко.

А маленька другокласниця Софійка радісно щебетала мамі по телефону:
- Матусю, наш виступ покажуть по телебаченню! Нам так аплодували, як справжнім артистам. Я зовсім не боялася, тільки трішки скучила за тобою…
- А мені Миколай, тобто Сергій Михайлович, особисто вручив подарунок і більше нікому, – сказав Юра.
- Неправда. Мені теж він власноруч вручив подарунок і навіть руку потис, – заперечив Ромчик і гордо підняв свою маленьку руку.

- А я потрималася за його блискучий посох, і Миколай мені щиро посміхнувся. І почалося: «А я…», «А мені…», «А тобі…». Звичайно, кожен вихваляв сам себе, і зрештою діти створили такий гам, що я вже майже нічого не розбирала із того, що вони говорять. Та хіба могло бути інакше, адже ці хлопчики і дівчатка побували в казці, а в ній поганого кінця не буває. Сергій Михайлович мовчки спостерігав за малюками, а потім посміхнувся і тихенько сказав:
- Як же я вас люблю…
- Ми знаємо, – подумки відповіла йому я.

Словенія - дуже гарна країна, в якій мені довелося побувати.
Будучи в цій країні мене перш-за-все вразила її культура, побут, звичаї, а також краса гір Альп.

Також мені сподобалося місто Дебелі Річ, в якому знаходився санаторій, що радушно прийняв українських дітей. На його території споруджено великий басейн, в якому ми купалися. А поряд із санаторієм билося об кам’яний берег своєю неймовірно блакитною водою Адріатичне море.
Наша група відвідала багато екскурсій. Ми були в Передямському замку, в парку-заповіднику Сечовельські солини, в яких видобувають сіль із морської води природним шляхом. Це єдине видобування натуральної солі таким способом, що залишилось у світі.

В Постойських печерах ми на спеціальному потязі проїзджали поміж великих вапняних столоктитів, що розмістились на глибині 136м. Загальна довжина печер 12 км.

Також ми їздили на катері в місто Копер, де бачили багато цікавого.
Із старовинної стіни колишнього оборонного міста ми спостерігали гори Хорватії та Італії, а також краєвид міста Піран, що розмістився на півострові.
Представник посольства організація Червоного Хреста відвідали нас. Вручили подарунки.
По вечорам, коли ми були вільні від екскурсій грали в різні ігри, ходили на дискотеки. Мені і всім моїм товаришам дуже сподобалося перебування в Словенії!
Дякуємо всім організаторам чудового відпочинку!

“Цього літа, завдяки турботам Черкаського обласного відділення Дитячого фонду України мені разом з іншими дітьми з нашої області пощастило відвідати маленьку європейську країну - Словенію.
Мальовнича місцевість під назвою Дебелі Ртіч зустрічала нас теплою, сонячною погодою. І тут я отримав цінні знання про культуру словенців, про їхнє щире ставлення до іноземців. Незвичайні історичні та архітектурні пам’ятки цієї країни змусили мене задуматися над тим, які словенці працелюбні та сміливі люди. Особливо мені запам’яталася Пред’ямська фортеця, яка була збудована у ХІІ столітті невідомими майстрами на краю скелястого обриву висотою 123 метри. В ХV столітті ця фортеця довгий час зберігалася від ворогів, як говорить легенда однією єдиною людиною на ім’я Еразм. А ще я довго згадував створений працею багатьох поколінь і природою парк “Сечовельскі Соліни”, де знаходяться рідкісні рослини і тварини. Словенія схвилювала і вразила мене своєю красою та розмаїттям природи. Адже тут, на кордоні трьох країн: Хорватії, Італії та Словенії я зрозумів наскільки я люблю свою рідну Україну.”

“Словенія, мальовнича країна гірських масивів, альпійських лук та чудового морського узбережжя Адріатичного моря.
Нещодавно мені пощастило побувати в цій славній країні. На запрошення Посла Республіки Словенії Дитячий Фонд України подарував нам чудову можливість побувати в одній із європейських держав. Ми проживали в дитячому таборі Дебелі Ртіч, де разом з нами відпочивали ще 700 дітей з різних країн. Мене вразила надзвичайно гарна природа славетного краю, організація відпочинку і висока культура.
За період нашого перебування в Словенії я побачив багато цікавого. Столиця Любляна вразила мене своєю величністю, вишуканістю та архітектурними спорудами. Міста Копер та Піран запам’яталися старовинними замками, вежами, венеціанським стилем архітектури, збереженими з 16 століття. Особливе враження на мене справили Постойнські печери, їх величність та вічність. У світі багато гарних замків і тільки один Пред’ямський замок Словенії, як гніздо, вбудований в порожнині скелі висотою 123 метра над карстовим руслом річки Лохви. Також ми побували на Сечовельських солинах, де технологія видобутку солі збереглася з 13 століття до нашого часу.
Середземноморський клімат, дуже прозора та чиста солена вода в неглибоких басейнах та лагідне сонце залишаться в моїй пам’яті назавжди.”

“Ці літні канікули запам’яталися мені подорожжю до європейської країни Словенії . Міжнародна Організація Червоного хреста за підтримки Дитячого Фонду України надала чудову можливість українським підліткам відпочити в одному з кращих таборів Словенії Дебелі Ртіч. Я була вражена красою гірських масивів, витонченою архітектурою та високою культурою.
За період перебування у таборі я познайомилася зі словенськими однолітками. Запам’яталися мені спортивні змагання, де я з групою підтримки вболівала за наших українських футболістів. Екскурсії у всесвітньовідомі міста Копер, Піран та столицю Любляну прикрасили наш відпочинок. А ще ми організували два концерти, де продемонстрували українські пісні та сучасні танці та представили нашу країну одноліткам і представникам посольства України в Словенії. Вони приїхали нас привітати з Днем Незалежності і вручили нам подарунки.
Мене дуже вразила ця подорож і я вдячна Дитячому Фонду України за можливість побачити мальовничі куточки світу.

“Головне в цій чудовій країні – неповторна природа та чуйні, сердечні люди. Зразу після приїзду ми відчули це. І хоча Батьківщина була далеко, організатори нашої подорожі зробили все, щоб ми відчували себе, як удома.
Ми дізналися багато цікавого з історії та сьогодення Словенії. Це хоча і невеличка, але дуже красива країна. Ця поїздка буде ще довго згадуватись нам чудовими днями, проведеними в Словенії.”